Голод, страх, аморальність... Ось, які почуття викликає одне слово... Голодомор. Радянська влада навмисно організувала масовий голодомор, що призвів до багатомільйонних людських втрат. Мало не вся Україна, яка була в складі СРСР, помирала від нестачі їжі. Спланована конфіскація врожаю зернових та усіх інших продуктів харчування у селян представниками влади впродовж трьох хвиль голодомору: 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947-- безпосередньо призвела до вбивства селян голодом у мільйонних масштабах, при цього радянська влада мала значні запаси зерна в резервах та здійснювала його експорт за кордон під час Голодомору, забороняла та блокувала виїзд голодуючих поза межі України, відмовлялася приймати допомогу для голодуючих з-за кордону. Часом найбільш страшної хвилі голодомору вважають 1932-1933рр. Люди не мали нічого їсти, за спробу вкрасти зернятка, колоски з полів, де вже зібрали урожай, одразу розстрілювали або саджали у в'язницю, їм було все одно, дитина це чи літня людина. Кожен будинок обшукували, щоб забрати все, що є... Всі мешканці виходили вночі для пошуків чогось їстівного, а їстівними були навіть щурі, коти, собаки та ін. З часом з'явився канібалізм, відрубували ноги і руки помираючих та новонароджених. Це був жахливий час… Всіх померлих не ховали, їх просто кидали в ями.
Кожен рік, як традиція, відбувається поминальний день пам'яті жертв голодоморів, він припадає на четверту суботу листопада. Цього року 23 листопада в 16:00 запалюють поминальні свічки у пам'ять за померлими.
У нашій школі 21 листопада відбулася вистава на тему Голодомору. Учні 6-х класів провели презентацію, розказали багато про Голодомор, співали пісні. Вся вистава була дуже зворушлива, вона торкнулась до сердець багатьох з нас. Вони не тільки назвали жахливі цифри (в ці роки щохвилини на Україні помирало 17 людей, щогодини – 1 тисяча, щодоби – 25 тисяч!), але й показали (власне що показали!) такі епізоди з нашої трагічної історії, що не могли просто залишити байдужими глядачів. Так, Зубик Іринка, що представляла душеньку померлої дитинки, розповіла, як була закатована за вкрадені з поля колоски. Вільчинська Марічка, ще одна «душа», повідала, як мама, не знаючи, як і чим нагодувати діточок, напоїла їх відваром маку. Мотрук Олексій, «душа» трирічного хлопчика, розповів, що став їжею для своїх братиків та сестричок.
Неможливо було без сліз чути ці правдиві історії. І дякуємо за цей спомин Наталі Ярославівні Кузьменко та Ірині Вікторівні Молочій.
А ще в цей день учні школи запалили свічку пам’яті та вкрили карту України незабудками пам’яті…
Шануємо та пам'ятаємо, щоб не дай Бог з нами таке сталось...
Панченко Лоліта, 8-А
Малюнок Станицької Анна, 8-А
Немає коментарів:
Дописати коментар