Дуже страшна казка
Одного разу ми з моїм другом Юрою Даніловським за допомогою пристрою, який нам дав Віктор Януарович Орлов, потрапили в шостий вимір. Це був світ, паралельний до міста Львова, але тільки там жили герої різних казок. Ми опинились на площі Ринок і стали свідками дивовижної картини: біля ратуші стояла руда Лисичка, а біля неї Колобок. Лисичка сказала: «Колобок, Колобок, сядь мені на носика і знов голосніше заспівай свою пісеньку.» Ми вже поспішили рятувати Колобка, але тут Лисичка, відкусивши шматочок Колобка, впала і вмить здохла. Ми, здивовані, підбігли до Колобка і питаємо: «Що… що сталося?» А Колобок відповідає: «Ха…ха…ха, так їй і потрібно за те, що хотіла мене з’їсти! А я зроблений з генно модифікованого зерна, от воно її й вбило!»
Ми з Юрою, настрашені, пішли далі, але по дорозі дуже зголодніли. Так ми ішли цілу годину, аж поки не дійшли до одної хати. Біля неї стояла маленька мельничка, а з неї сипалась всяка випічка. Ми вже хотіли взяти по булці, і тут вибіг якийсь старенький дідок. Він кричав: «Не рухайте, воно отруйне! У всій випічці є шкідливі барвники та консерванти, які викликають захворювання на рак!»
Ми були шоковані цим шостим виміром! Пішли ліс найти якісь ягоди, бо ми зрозуміли, що весь хліб тут отруєний. Тільки ми зайшли в ліс, побачили, як Вовк женеться за Червоною Шапочкою. Женучись за нею, все ж таки догнав дівчинку, яки швидко бігла. Але перше, на що він накинувся, чомусь були пиріжки у корзинці. І з’ївши пиріжки, він вмер так же само, як Лисиця. Ми підбігли до Червоної Шапочки й з жахом запитали: «Що сталося з Вовком?» А вона говорить: «Я знала що він нападе, і тому я дала йому отруйний пиріжок з великою кількістю харчових домішок. Але всі інші нормальні – для бабусі». Вона була дуже добра, тому дала нам по одному пиріжку, але ми дуже боялись і дальше їсти хлібні вироби.
Коли ми ішли назад на площу Ринок, щоб знову відправитись в наш рідний вимір, то по дорозі побачили Рукавичку, що прихистила тваринок-безхатченків. Але там все було на оборот, бо Миша лізла останньою, але вона була найбільшою зі всіх звірів в рукавичці! І через неї порвалась рукавичка. І Ведмідь питає у неї: «Мишко,чому ти така велика?» А вона відповідає: «Я не винувата, що у нас на полях тільки генно модифіковані зерна в колосках! От від них і я стала генно модифікованою».
Ми здивованні пішли на площу Ринок і повернулися додому. Але ще два місяця на могли їсти хлібні вироби, бо якщо вони там такі хімічно навантажені, то тут ми не можемо і уявити, які вони в нас.
Шановні дорослі! Вас налякала моя казка? Тоді рятуйте життя та здоров'я своїх дітей: випускайте продукти харчування без шкідливих домішок та ГМО!
Ковалишин Артур, 6-А кл.
Хліб — усьому голова.
Мудрість ця проста, як пісня.
Коли закінчились жнива,
Врожай віддали щедрий, як намисто.
Людей, що в полі, усі цінують,
Бо борошно вони готують,
А це і хліб, і пампухи,
І рум'яні пиріжки!
Мірошкіна Анна, 8-Б
Немає коментарів:
Дописати коментар